Історія університету: відмінності між версіями

Матеріал з Київський національний лінгвістичний університет
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Створена сторінка: = Факультет східної і словʼянської філології = '''Факультет східної і словʼянської філології''' — структурний підрозділ Київського національного лінгвістичного університету, який забезпечує підго...
 
Замінено вміст на «<div id="vue-category-cards" data-category="Історія_університету" data-filter-field="тип"> </div>»
Мітка: Замінено
 
(Не показано 14 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
= Факультет східної і словʼянської філології =
<div id="vue-category-cards"
 
    data-category="Історія_університету"
'''Факультет східної і словʼянської філології''' — структурний підрозділ [[Київський національний лінгвістичний університет|Київського національного лінгвістичного університету]], який забезпечує підготовку фахівців зі східних і слов’янських мов, перекладу та регіональних студій.
    data-filter-field="тип">
 
</div>
== Історія ==
 
Історія викладання східних мов в університеті розпочалася у 1989 році. Цей етап став важливим для розвитку українського сходознавства, традиції якого пов’язані з іменем академіка [[Агатангел Кримський|Агатангела Кримського]].
 
У 1991 році створено кафедру східних мов (завідувач — кандидат історичних наук, доцент В. В. Сєднєв), яка розпочала підготовку перекладачів китайської та японської мов.
 
У 1993 році розпочав діяльність Інститут Сходу. Того ж року започатковано підготовку перекладачів з турецької мови.
 
У 1994 році кафедру реорганізовано в кафедру східних мов і цивілізацій, а в 1995 році створено Інститут «Схід–Захід». Згодом було відкрито підготовку з арабської, корейської, перської мов.
 
У 1997 році Інститут «Схід–Захід» трансформовано в Інститут східних мов. Налагоджено співпрацю з [[Інститут сходознавства НАН України]].
 
У різні роки Інститут очолювали:
* А. А. Гупалов (1998–1999),
* В. Л. Пирогов (1999–2001),
* Є. С. Спіцин (2001–2003),
* С. В. Сорокін (2003–2005),
* І. В. Срібняк (з 2005 р.),
* С. В. Сорокін (з 2009 р.).
 
У 2006 році започатковано видання міждисциплінарного збірника наукових праць «Українська орієнталістика».
 
У 2007 році розпочато викладання мови гінді.
 
До 2010 року підготовка здійснювалася за спеціальностями «Переклад» та «Мова та література». Студенти вивчали китайську, японську, корейську, арабську, турецьку та перську мови.
 
== Сучасний етап ==
 
У 2021 році Інститут східних мов реорганізовано у факультет сходознавства.
 
У 2022 році факультет розширено за рахунок словʼянських мов (польська, чеська), після чого підрозділ отримав назву '''факультет східної і словʼянської філології'''.
 
З 2024 року факультет очолює кандидат філологічних наук, доцент Охріменко Марина Анатоліївна.
 
Станом на 1 січня 2026 року на факультеті навчається понад 800 студентів бакалаврського та магістерського рівнів.
 
== Структура ==
 
У складі факультету функціонують:
* кафедра східної філології;
* кафедра корейської і японської філології;
* кафедра китайської філології;
* кафедра англійської мови і перекладу.
 
При факультеті діє аспірантура за спеціальністю 035 Філологія.
 
== Міжнародна співпраця ==
 
Факультет має угоди про співпрацю із закладами вищої освіти дев’яти східних країн:
* Азербайджан
* Алжир
* Ізраїль
* Іран
* Китай
* Марокко
* Ліван
* Республіка Корея
* Японія
 
Співпраця включає академічну мобільність, стажування та спільні наукові дослідження.
 
== Освітньо-культурні центри ==
 
На факультеті функціонують:
* Центр тюркологічних студій імені Агатангела Кримського
* Центр турецької мови і літератури імені Мехмеда Акіфа Ерсоя
* Центр азербайджанської мови і культури імені Гейдара Алієва
* Центр кореєзнавства
* Центр перської мови і культури
* Центр арабської мови і літератури
* Китайський культурно-освітній центр
* Центр японської мови і культури
* Центр польської мови і культури імені Юліуша Словацького
* Центр чеської мови і культури
* Інститут Конфуція (відкритий у 2013 році)
 
== Значення ==
 
Факультет є одним із провідних центрів підготовки перекладачів і філологів зі східних мов в Україні та важливою складовою розвитку університету.
 
[[Категорія:Історія університету]]
[[Категорія:Факультети Київського національного лінгвістичного університету]]

Поточна версія на 15:35, 24 березня 2026