Історія університету - Історія редагувань

Wikiuser: Замінено вміст на «

»

2026-03-24T15:35:42Z

Замінено вміст на «<div id="vue-category-cards" data-category="Історія_університету" data-filter-field="тип"> </div>»

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{| class="wikitable" style="float:right; clear:right; margin: 0 0 16px 20px; width:280px; font-size:13px;"
+<div id="vue-category-cards"
-|-
+     data-category="Історія_університету"
-| colspan="2" style="text-align:center; background:#cee0f2; font-weight:bold; font-size:14px; padding:6px;" | Київський національний лінгвістичний університет
+     data-filter-field="тип">
-|-
+</div>

Wikiuser в 09:19, 22 березня 2026

2026-03-22T09:19:07Z

Wikiuser в 09:13, 22 березня 2026

2026-03-22T09:13:39Z

← Попередня версія		Версія за 09:13, 22 березня 2026
Рядок 18:		Рядок 18:
	\|-		\|-
	! В. о. ректора		! В. о. ректора
	\| [[Сорокін С. В.\|Сорокін Сергій Володимирович]]		\| [[Сорокін С.В.\|Сорокін Сергій Володимирович]]
	\|-		\|-
	\|-		\|-
	! Факультети		! Факультети
	\| 5		\| 5
	\|-
	!
	\|
	\|-
	!
	\|
	\|}		\|}

Wikiuser в 09:13, 22 березня 2026

2026-03-22T09:13:17Z

← Попередня версія		Версія за 09:13, 22 березня 2026
Рядок 4:		Рядок 4:
	\|-		\|-
	\| colspan="2" style="text-align:center; padding:8px;" \| [[Файл:knlu1948.png\|260px\|Київський національний лінгвістичний університет]]		\| colspan="2" style="text-align:center; padding:8px;" \| [[Файл:knlu1948.png\|260px\|Київський національний лінгвістичний університет]]
			\|-
			! Тип
			\| Заклад вищої освіти України
	\|-		\|-
	! Засновано		! Засновано
	\| [[1948]] ~~(статус заклад вищої освіти)~~		\| [[1948]]
	\|-		\|-
	! Розташування		! Розташування
Рядок 15:		Рядок 18:
	\|-		\|-
	! В. о. ректора		! В. о. ректора
	\| [[Сорокін С.В.\|Сорокін Сергій Володимирович]]		\| [[Сорокін С. В.\|Сорокін Сергій Володимирович]]
			\|-
	\|-		\|-
	! Факультети		! Факультети
	\| 5		\| 5
	\|-		\|-
			!
			\|
			\|-
			!
			\|
			\|}

	'''Ки́ївський націона́льний лінгвісти́чний університе́т (КНЛУ)''' — вищий навчальний заклад [[Україна\|України]]. Засновано [[30 березня]] [[1948]] року як Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Розташований у [[Київ\|Києві]], у [[Печерський район\|Печерському районі]]. Має статус автономного навчального закладу.		'''Ки́ївський націона́льний лінгвісти́чний університе́т (КНЛУ)''' — вищий навчальний заклад [[Україна\|України]]. Засновано [[30 березня]] [[1948]] року як Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Розташований у [[Київ\|Києві]], у [[Печерський район\|Печерському районі]]. Має статус автономного навчального закладу.

Wikiuser в 09:10, 22 березня 2026

2026-03-22T09:10:21Z

Показати зміни

Wikiuser в 08:23, 22 березня 2026

2026-03-22T08:23:19Z

← Попередня версія		Версія за 08:23, 22 березня 2026
Рядок 41:		Рядок 41:
	Історія викладання східних мов в [[Київський національний лінгвістичний університет\|Київському національному лінгвістичному університеті]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.		Історія викладання східних мов в [[Київський національний лінгвістичний університет\|Київському національному лінгвістичному університеті]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.

	Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Агатангел ~~Кримський~~\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.		Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Кримський Агатангел Юхимович\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.

	Як відомо, з розпадом СРСР Україна перестала залежати від Москви, чим скористалися й українські вищі навчальні заклади і зокрема Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, де, у [[1989]] р. було розпочато підготовку філологів з китайської та японської мов. Могутній імпульс подальшому розвитку східних мов у нашому тоді ще педінституті іноземних мов дало проголошення незалежності України в [[1991]] р. У зв'язку з виходом суверенної України на міжнародну арену та встановленням дипломатичних відносин України з багатьма державами світу, у тому числі й з азіатськими, виникла гостра потреба в підготовці власних кадрів, які б добре володіли не тільки західними, але й східними мовами. Ці обставини сприяли створенню в [[1991]] р. в структурі університету кафедри східних мов (завідувач — кандидат історичних наук, доцент Сєднєв Владислав Володимирович), яка перебрала на себе підготовку перекладачів китайської та японської мов. Починати роботу довелося фактично з нуля, бо викладачі кафедри не мали достатньої кількості словників, іншої довідкової літератури, не кажучи вже про підручники та посібники, які мали лише створюватися. Але завдяки ентузіазмові викладачів за порівняно короткий термін було закладено надійне підґрунтя для проведення повноцінного навчання. Серйозну допомогу в науково-методичному забезпеченні навчального процесу надали посольства Китаю та Японії. Вони передали в подарунок університету чимало навчальної та художньої літератури, а також словників.		Як відомо, з розпадом СРСР Україна перестала залежати від Москви, чим скористалися й українські вищі навчальні заклади і зокрема Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, де, у [[1989]] р. було розпочато підготовку філологів з китайської та японської мов. Могутній імпульс подальшому розвитку східних мов у нашому тоді ще педінституті іноземних мов дало проголошення незалежності України в [[1991]] р. У зв'язку з виходом суверенної України на міжнародну арену та встановленням дипломатичних відносин України з багатьма державами світу, у тому числі й з азіатськими, виникла гостра потреба в підготовці власних кадрів, які б добре володіли не тільки західними, але й східними мовами. Ці обставини сприяли створенню в [[1991]] р. в структурі університету кафедри східних мов (завідувач — кандидат історичних наук, доцент Сєднєв Владислав Володимирович), яка перебрала на себе підготовку перекладачів китайської та японської мов. Починати роботу довелося фактично з нуля, бо викладачі кафедри не мали достатньої кількості словників, іншої довідкової літератури, не кажучи вже про підручники та посібники, які мали лише створюватися. Але завдяки ентузіазмові викладачів за порівняно короткий термін було закладено надійне підґрунтя для проведення повноцінного навчання. Серйозну допомогу в науково-методичному забезпеченні навчального процесу надали посольства Китаю та Японії. Вони передали в подарунок університету чимало навчальної та художньої літератури, а також словників.

Wikiuser в 08:19, 22 березня 2026

2026-03-22T08:19:54Z

← Попередня версія		Версія за 08:19, 22 березня 2026
Рядок 18:		Рядок 18:
	\|-		\|-
	! Декан		! Декан
	\| [[Охріменко Марина Анатоліївна~~\|Охріменко М.А.~~]]		\| [[Охріменко М.\|Охріменко Марина Анатоліївна]]
	\|-		\|-
	! Університет		! Університет

Wikiuser в 08:16, 22 березня 2026

2026-03-22T08:16:37Z

← Попередня версія		Версія за 08:16, 22 березня 2026
Рядок 18:		Рядок 18:
	\|-		\|-
	! Декан		! Декан
	\| [[Охріменко Марина Анатоліївна]]		\| [[Охріменко Марина Анатоліївна\|Охріменко М.А.]]
	\|-		\|-
	! Університет		! Університет

Wikiuser в 08:12, 22 березня 2026

2026-03-22T08:12:16Z

← Попередня версія		Версія за 08:12, 22 березня 2026
Рядок 39:		Рядок 39:
	=== Заснування (1989–1993) ===		=== Заснування (1989–1993) ===

	Історія викладання східних мов в [[Київському національному лінгвістичному університеті~~\|Київський національний лінгвістичний університет~~]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.		Історія викладання східних мов в [[Київський національний лінгвістичний університет\|Київському національному лінгвістичному університеті]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.

	Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Агатангел Кримський\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.		Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Агатангел Кримський\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.

Wikiuser в 08:11, 22 березня 2026

2026-03-22T08:11:51Z

← Попередня версія		Версія за 08:11, 22 березня 2026
Рядок 39:		Рядок 39:
	=== Заснування (1989–1993) ===		=== Заснування (1989–1993) ===

	Історія викладання східних мов в [[Київський національний лінгвістичний університет~~\|Київському національному лінгвістичному університеті~~]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.		Історія викладання східних мов в [[Київському національному лінгвістичному університеті\|Київський національний лінгвістичний університет]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.

	Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Агатангел Кримський\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.		Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Агатангел Кримський\|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.

← Попередня версія		Версія за 09:19, 22 березня 2026
Рядок 25:		Рядок 25:
	\|}		\|}

	'''Ки́ївський націона́льний лінгвісти́чний університе́т (КНЛУ)''' — вищий навчальний заклад [[Україна\|України]]. Засновано [[~~30 березня~~]] [[1948]] року як Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Розташований у [[Київ\|Києві]], у [[Печерський район\|Печерському районі]]. Має статус автономного навчального закладу.		'''Ки́ївський націона́льний лінгвісти́чний університе́т (КНЛУ)''' — вищий навчальний заклад [[Україна\|України]]. Засновано [[01 жовтня]] [[1948]] року як Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Розташований у [[Київ\|Києві]], у [[Печерський район\|Печерському районі]]. Має статус автономного навчального закладу.

	== Історія ==		== Історія ==

	Київський національний лінгвістичний університет є правонаступником Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, заснованого наказом Міністерства освіти УРСР ~~№ 524~~/69 від 30 березня 1948 року.		Київський національний лінгвістичний університет є правонаступником Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, заснованого наказом Міністерства освіти УРСР №524/69 від 30 березня 1948 року.

	Постановою [[Кабінет Міністрів України\|Кабінету Міністрів України]] від 29 серпня 1994 року ~~№ 592~~ Київський державний педагогічний інститут іноземних мов був перейменований на Київський державний лінгвістичний університет<ref>{{Cite web\|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/592-94-п#Text\|title=Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів\|website=Офіційний вебпортал парламенту України\|language=uk\|access-date=2024-09-06}}</ref>.		Постановою [[Кабінет Міністрів України\|Кабінету Міністрів України]] від 29 серпня 1994 року Київський державний педагогічний інститут іноземних мов був перейменований на Київський державний лінгвістичний університет.

	Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, Указом Президента України від 7 серпня 2001 року №~~ ~~591/2001 Київському державному лінгвістичному університету надано статус національного<ref>{{Cite web\|url=https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/591/2001#Text\|title=Питання надання вищим навчальним закладам статусу національного\|website=Офіційний вебпортал парламенту України\|language=uk\|access-date=2024-09-06}}</ref>. За 60 років свого існування Київський національний лінгвістичний університет пройшов шлях, що був позначений досягненнями в багатьох галузях іноземної філології.		Враховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності та вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки, Указом Президента України від 7 серпня 2001 року № 591/2001 Київському державному лінгвістичному університету надано статус національного. За 60 років свого існування Київський національний лінгвістичний університет пройшов шлях, що був позначений досягненнями в багатьох галузях іноземної філології.

	У 1948/1949 навчальному році на перший курс трьох факультетів ([[Англійська мова\|англійської]], [[Французька мова\|французької]] та [[Іспанська мова\|іспанської мов]]) Київського державного педагогічного інституту іноземних мов було зараховано 238 студентів, з якими працювало 19 штатних викладачів та 11 сумісників. У 1953 році відкрито факультет [[Німецька мова\|німецької мови]], у 1977-му~~ —~~ факультет [[Російська мова\|російської мови]] для іноземних громадян, у 1983-му~~ ~~— підготовчий факультет для іноземних громадян. У 1962 році відкрито [[Аспірантура\|аспірантуру]], а в 1992-му~~ ~~— докторантуру.		У 1948/1949 навчальному році на перший курс трьох факультетів ([[Англійська мова\|англійської]], [[Французька мова\|французької]] та [[Іспанська мова\|іспанської мов]]) Київського державного педагогічного інституту іноземних мов було зараховано 238 студентів, з якими працювало 19 штатних викладачів та 11 сумісників. У 1953 році відкрито факультет [[Німецька мова\|німецької мови]], у 1977-му факультет [[Російська мова\|російської мови]] для іноземних громадян, у 1983-му — підготовчий факультет для іноземних громадян. У 1962 році відкрито [[Аспірантура\|аспірантуру]], а в 1992-му — докторантуру.

	За роки незалежності України КНЛУ доклав значних зусиль щодо практичної реалізації важливого державного завдання~~ ~~— підготовки висококваліфікованих фахівців з іноземних мов (викладачів та перекладачів) для забезпечення потреб не тільки України, але і багатьох країн світу. Порівняно з 1990 роком контингент студентів збільшився удвічі (з 3224 студентів у 1990 році до майже 6000 студентів у 2012 році, з яких понад 400~~ ~~— іноземні громадяни). За останнє десятиріччя в університеті відкрито економіко-правовий факультет, факультети перекладачів, [[Сходознавство\|сходознавства]], а також 10 нових спеціалізованих кафедр.		За роки незалежності України КНЛУ доклав значних зусиль щодо практичної реалізації важливого державного завдання — підготовки висококваліфікованих фахівців з іноземних мов (викладачів та перекладачів) для забезпечення потреб не тільки України, але і багатьох країн світу. Порівняно з 1990 роком контингент студентів збільшився удвічі (з 3224 студентів у 1990 році до майже 6000 студентів у 2012 році, з яких понад 400 — іноземні громадяни). За останнє десятиріччя в університеті відкрито економіко-правовий факультет, факультети перекладачів, [[Сходознавство\|сходознавства]], а також 10 нових спеціалізованих кафедр.

	Університет є засновником Української філії Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, підтримує плідні контакти з освітньо-культурними представництвами зарубіжних країн в Україні ([[Американський Дім]], [[Британська рада]], [[Goethe-Institut\|Інститут Ґете]], [[Французький культурний центр]], [[Японський культурний центр]]). З 1993 року в університеті функціонує перша в Україні кафедра [[ЮНЕСКО]].		Університет є засновником Української філії Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, підтримує плідні контакти з освітньо-культурними представництвами зарубіжних країн в Україні ([[Американський Дім]], [[Британська рада]], [[Goethe-Institut\|Інститут Ґете]], [[Французький культурний центр]], [[Японський культурний центр]]). З 1993 року в університеті функціонує перша в Україні кафедра [[ЮНЕСКО]].
Рядок 50:		Рядок 50:

	== Структура КНЛУ ==		== Структура КНЛУ ==
	З березня 2011~~ ~~р. у КНЛУ функціонує 7 факультетів. До реорганізації до його складу входили 2 інститути, 10 факультетів, 35 кафедр.		З березня 2011 р. у КНЛУ функціонує 7 факультетів. До реорганізації до його складу входили 2 інститути, 10 факультетів, 35 кафедр.

	У КНЛУ працюють понад 680 штатних викладачів, з них: 54 [[доктор наук\|доктори наук]], [[професор]]и, 311 [[Кандидат наук\|кандидатів наук]], [[доцент]]ів.		У КНЛУ працюють понад 680 штатних викладачів, з них: 54 [[доктор наук\|доктори наук]], [[професор]]и, 311 [[Кандидат наук\|кандидатів наук]], [[доцент]]ів.
Рядок 56:		Рядок 56:
	12 викладачів є академіками і членами-кореспондентами галузевих академій України. 14 викладачам надані почесні звання «[[Заслужений працівник освіти України]]» та «[[Заслужений діяч науки і техніки України]]», 2 відзначені [[Державна премія України в галузі науки і техніки\|Державними преміями]].		12 викладачів є академіками і членами-кореспондентами галузевих академій України. 14 викладачам надані почесні звання «[[Заслужений працівник освіти України]]» та «[[Заслужений діяч науки і техніки України]]», 2 відзначені [[Державна премія України в галузі науки і техніки\|Державними преміями]].

	Головними завданнями ЗВО на найближчу перспективу є зміцнення матеріально-технічної бази, зокрема, забезпечення університету сучасними телекомунікаційними та інформаційними технологіями, створення центрів країн, мова яких вивчається в університеті, модернізація бібліотеки, зокрема її комп'ютеризація<ref>{{Cite web \|url=http://www.unian.net/ukr/news/news-459767.html \|title=У КНЛУ відкрили Центр угорської мови \|accessdate=2 Жовтня 2011 \|archive-date=15 Жовтня 2011 \|archive-url=https://web.archive.org/web/20111015211218/http://www.unian.net/ukr/news/news-459767.html }}</ref>.		Головними завданнями ЗВО на найближчу перспективу є зміцнення матеріально-технічної бази, зокрема, забезпечення університету сучасними телекомунікаційними та інформаційними технологіями, створення центрів країн, мова яких вивчається в університеті, модернізація бібліотеки, зокрема її комп'ютеризації.

	1 липня 2022 року в університеті відбулася реорганізація факультетів. Їх кількість зменшилася до 5. Очевидною метою цих дій було заснування окремого факультету для майбутніх педагогів. До цього моменту навчання за спеціальність «Середня освіта» відбувалася на факультетах германської та романської філології.		1 липня 2022 року в університеті відбулася реорганізація факультетів. Їх кількість зменшилася до 5. Очевидною метою цих дій було заснування окремого факультету для майбутніх педагогів. До цього моменту навчання за спеціальність «Середня освіта» відбувалася на факультетах германської та романської філології.
Рядок 68:		Рядок 68:

	== Ректори ==		== Ректори ==
	* [[Дєдов Петро Терентійович]], червень 1948~~ ~~р.~~ ~~— серпень 1948~~ ~~р.		* [[Дєдов Петро Терентійович]], червень 1948 р.— серпень 1948 р.
	* [[Лавров Федір Іванович]], серпень 1948~~ ~~р.~~ ~~— квітень 1949~~ ~~р.		* [[Лавров Федір Іванович]], серпень 1948 р.— квітень 1949 р.
	* [[Желяк Євген Несторович]], квітень 1949~~ ~~р.~~ ~~— вересень 1952~~ ~~р.		* [[Желяк Євген Несторович]], квітень 1949 р. — вересень 1952 р.
	* [[Смішко Павло Гнатович]], вересень 1952~~ ~~р.~~ ~~— лютий 1964~~ ~~р.		* [[Смішко Павло Гнатович]], вересень 1952 р.— лютий 1964 р.
	* [[Романовський Олексій Корнійович]], лютий 1964~~ ~~р.~~ ~~— червень 1970~~ ~~р.;		* [[Романовський Олексій Корнійович]], лютий 1964 р.— червень 1970 р.
	* [[Почепцов Георгій Георгійович (ректор)\|Почепцов Георгій Георгійович]], червень 1970~~ ~~р.~~ ~~— листопад 1971~~ ~~р.		* [[Почепцов Георгій Георгійович (ректор)\|Почепцов Георгій Георгійович]], червень 1970 р.— листопад 1971 р.
	* [[Коваленко Василь Єгорович]], листопад 1971~~ ~~р.~~ ~~— квітень 1975~~ ~~р.		* [[Коваленко Василь Єгорович]], листопад 1971 р.— квітень 1975 р.
	* [[Лебедєва Віра Олександрівна]], квітень 1976~~ ~~р.~~ ~~— липень ~~1977 р~~.		* [[Лебедєва Віра Олександрівна]], квітень 1976 р.— липень 1977р.
	* [[Романовський Олексій Корнійович]], липень 1977~~ ~~р.~~ ~~— грудень 1988~~ ~~р.		* [[Романовський Олексій Корнійович]], липень 1977 р. — грудень 1988 р.
	* [[Артемчук Галік Ісакович]], грудень 1988~~ ~~р.~~ —~~ червень 2009~~ ~~р.		* [[Артемчук Галік Ісакович]], грудень 1988 р. – червень 2009 р.
	* [[Васько Роман Володимирович]], квітень 2010~~ ~~р.~~ ~~— ~~2025р~~.		* [[Васько Роман Володимирович]], квітень 2010 р.— 2025 р.
	* [[Сорокін Сергій Володимирович]], вереснь 2025~~ ~~р.~~ ~~— і дотепер.		* [[Сорокін С.В.\|Сорокін Сергій Володимирович]], вереснь 2025 р.— і дотепер.

Історія університету - Історія редагувань

Wikiuser: Замінено вміст на « »

Wikiuser в 09:19, 22 березня 2026

Wikiuser в 09:13, 22 березня 2026

Wikiuser в 09:13, 22 березня 2026

Wikiuser в 09:10, 22 березня 2026

Wikiuser в 08:23, 22 березня 2026

Wikiuser в 08:19, 22 березня 2026

Wikiuser в 08:16, 22 березня 2026

Wikiuser в 08:12, 22 березня 2026

Wikiuser в 08:11, 22 березня 2026

Wikiuser: Замінено вміст на «

»