Перегляд вихідного коду сторінки Факультет східної і слов'янської філології

{| class="wikitable" style="float:right; clear:right; margin: 0 0 16px 20px; width:280px; font-size:13px;"
|-
| colspan="2" style="text-align:center; background:#cee0f2; font-weight:bold; font-size:14px; padding:6px;" | Факультет східної і слов'янської філології
|-
| colspan="2" style="text-align:center; padding:8px;" | [[Файл:Schid.png|260px|Факультет східної і слов'янської філології КНЛУ]]
|-
! Тип
| Факультет університету
|-
! Засновано
| [[1989]] (підготовка сх. мов)<br>[[2021]] (статус факультету)
|-
! Розташування
| [[Київ]], Україна
|-
! Студентів
| понад 800 (2026)
|-
! Декан
| [[Охріменко М.|Охріменко Марина Анатоліївна]]
|-
! Університет
| [[Київський національний лінгвістичний університет]]
|-
! Кафедри
| 4
|-
! Культ. центри
| 10 + Інститут Конфуція
|-
! Партнери
| 33 угоди з 9 країн
|}

'''Факультет східної і слов'янської філології''' — структурний підрозділ [[Київський національний лінгвістичний університет|Київського національного лінгвістичного університету]] (КНЛУ), що здійснює підготовку фахівців зі східних та слов'янських мов. Станом на 01 січня 2026 року на факультеті навчається більше 800 студентів за першим (бакалаврським) і другим (магістерським) рівнями вищої освіти.

== Історія ==

=== Заснування (1989–1993) ===

Історія викладання східних мов в [[Київський національний лінгвістичний університет|Київському національному лінгвістичному університеті]] розпочалася у [[1989]] р., що мало непересічне значення для України, яка дедалі активніше розширювала свої економічні та культурні контакти не лише із західним світом, але й країнами Сходу.

Загалом сходознавство в Україні має давні традиції та значні здобутки: досить згадати хоча б наукову школу академіка [[Кримський Агатангел Юхимович|Агатангела Кримського]]. Проте, на початку 30-х рр. ХХ ст. сходознавчі дослідження в нашій країні було згорнуто, а переважна більшість учених-сходознавців репресована, що завдало непоправної шкоди цьому напряму української науки. Ситуація не змінилася й у повоєнний період, коли сходознавством займалися лише невеликі відділи кількох інститутів Академії наук УРСР, чого було вкрай недостатньо для організації систематичної та всебічної розробки сходознавчої проблематики. Натомість основні дослідницькі центри, які вивчали країни Сходу, були зосереджені в Москві і Ленінграді, де перебували й провідні наукові сили цієї галузі науки.

Як відомо, з розпадом СРСР Україна перестала залежати від Москви, чим скористалися й українські вищі навчальні заклади і зокрема Київський державний педагогічний інститут іноземних мов, де, у [[1989]] р. було розпочато підготовку філологів з китайської та японської мов. Могутній імпульс подальшому розвитку східних мов у нашому тоді ще педінституті іноземних мов дало проголошення незалежності України в [[1991]] р. У зв'язку з виходом суверенної України на міжнародну арену та встановленням дипломатичних відносин України з багатьма державами світу, у тому числі й з азіатськими, виникла гостра потреба в підготовці власних кадрів, які б добре володіли не тільки західними, але й східними мовами. Ці обставини сприяли створенню в [[1991]] р. в структурі університету кафедри східних мов (завідувач — кандидат історичних наук, доцент Сєднєв Владислав Володимирович), яка перебрала на себе підготовку перекладачів китайської та японської мов. Починати роботу довелося фактично з нуля, бо викладачі кафедри не мали достатньої кількості словників, іншої довідкової літератури, не кажучи вже про підручники та посібники, які мали лише створюватися. Але завдяки ентузіазмові викладачів за порівняно короткий термін було закладено надійне підґрунтя для проведення повноцінного навчання. Серйозну допомогу в науково-методичному забезпеченні навчального процесу надали посольства Китаю та Японії. Вони передали в подарунок університету чимало навчальної та художньої літератури, а також словників.

У [[1993]] р. розпочав свою діяльність Інститут Сходу (директор — В. В. Сєднєв), який через відсутність власної навчальної бази використовував приміщення КДПІІМ на умовах оренди. Того ж року було започатковано підготовку фахівців із спеціальності «Переклад» (турецька та друга іноземна мова), що стало можливим завдяки допомозі, наданій Посольством Туреччини в Україні.

=== Розвиток (1994–2005) ===

Набуття Київським державним педагогічним інститутом іноземних мов статусу університету актуалізувало потребу збільшення номенклатури східних мов, які викладалися. Першим кроком на цьому шляху стала реорганізація в [[1994]] р. кафедри східних мов, яка відтоді стала йменуватися кафедрою східних мов і цивілізацій. А вже наступного року на базі Інституту Сходу і згадуваної кафедри в структурі університету було створено Інститут «Схід-Захід», який очолив професор Сєднєв В. В. (залишаючись завідувачем кафедри східних мов і цивілізацій). Водночас з реорганізацією тривало збільшення кількості мов, які викладалися у новоствореному інституті, зокрема, було введено підготовку перекладачів з арабської, корейської, японської та китайської мов.

У [[1997]] р. відбулася важлива реорганізація: Інститут «Схід-Захід» було трансформовано в Інститут східних мов. Того ж року збільшилася й кількість східних мов, які викладалися в Інституті: завдяки допомозі з боку Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні було започатковано викладання перської мови. Цей рік став важливою віхою в розвитку східної філології в Університеті ще й завдяки тому, що було завершено створення україномовних програм з усіх дисциплін східних мов та налагоджено сталі творчі контакти з Інститутом сходознавства НАН України, співробітники якого розпочали викладання цілої низки сходознавчих курсів у нашому університеті.

Зусиллями керівництва Інституту (1998–1999 рр. його очолював доцент Анатолій Андрійович Гупалов, у 1999–2001 рр. — доцент Володимир Леонідович Пирогов) до навчального процесу залучалися висококваліфіковані фахівці-лінгвісти та відомі сходознавці, а також носії мов, що сприяло поглибленню знань і вдосконаленню мовленнєвих навичок студентів. В інституті в різний час викладали такі досвідчені викладачі, як А. С. Шанін, Г. М. Минка, Ван Нінвен (китайська мова); Б. В. Корнілов, Тен Сінічі (японська мова); Кан Ден Сік (корейська мова); А. І. Багіров, Н. М. Ксьондзик (турецька мова); А. П. Зєнцев, Т. Ф. Маленька (перська мова); І. О. Тершех, О. О. Хамрай (арабська мова) та ін.; викладачі-волонтери Чжоуни, Чжан Фан, Генерлін, Цзен Чуньїн (секція китайської мови) — від Міністерства освіти КНР; Каноко Атараші, Сатоко Татсума, Хіроко Учимура (секція японської мови) — від Асоціації підтримки японської дипломатії та Японської фундації; Ун Хен Сон, Со Кван Джі, Лі Менг Джо, Хо Ун А, Пак Менг Джі, Лі Кі Гван (секція корейської мови) — від Корейської міжнародної організації «КОІСА»; Чевік Мустафа Хюсейн, Яшар Учар, Мехмед Терзі (секція турецької мови) — від Турецької агенції з співпраці й розвитку; Салем Номан Ахмед, Абдул Рахман Аль-Махмуд (секція арабської мови) — від Міністерства закордонних справ Арабської Республіки Єгипет; Ростамі Афшин, Амірі, Давуд Еспархам, Моддабері (секція перської мови) — від Посольства Ісламської Республіки Іран в Україні та ін.

Інститут східних мов продовжував розвивати партнерські зв'язки з вищими навчальними закладами кількох азіатських країн (до розбудови цього напрямку діяльності долучився директор Інституту східних мов у 2001–2003 рр. кандидат педагогічних наук, професор Євген Сергійович Спіцин). Зусиллями його наступника — кандидата філологічних наук, доцента Сергія Володимировича Сорокіна (очолював Інститут у 2003–2005 рр.) було проведено ліцензування всіх спеціальностей та завершено роботу з упорядкування навчальних програм. У цей час Інститут проводив інтенсивну наукову роботу, організовував міжнародні конференції та симпозіуми; на його базі за активної участі студентів проводилися всеукраїнські студентські олімпіади із східних мов. Було створено мережу добре обладнаних спеціалізованих кабінетів з кожної східної мови, що значною мірою стало можливим завдяки допомозі посольств деяких арабських країн, Ірану, Японії і найбільшою мірою — Республіки Корея. Завдяки цьому студенти Інституту східних мов мають можливість користуватися найсучаснішою технікою.

До [[2010]] року підготовка студентів в Інституті східних мов проводилася за двома спеціальностями — «Переклад» та «Мова та література». Інститут східних мов готував викладачів та перекладачів з китайської та японської мов, а також перекладачів з корейської, арабської, турецької та перської мов. Крім основної східної, студенти також вивчали другу іноземну (англійську) мову та за бажанням могли опанувати і третю (західну чи східну) мову. Важливим є й те, що вивчення східних мов в Інституті посилене викладанням низки спеціальних та факультативних курсів історико-країнознавчого та економіко-політологічного змісту, завдяки чому студенти мають змогу набувати ґрунтовних знань з історії культури, національної психології та етнології східних країн. Найкращим студентам надавалася можливість відвідати країни Сходу, мови яких вони вивчають. Так, студенти нашого університету в різні роки проходили короткотермінове стажування в університетах Туреччини, Єгипту, Ірану; крім того, студентам — переможцям всеукраїнських олімпіад з японської та китайської мов надавалася можливість пройти однорічне або навіть дворічне мовне стажування у вищих навчальних закладах Японії та Китаю.

Найбільшим «капіталом» Інституту східних мов були й залишаються його викладачі, значна частина з яких є його випускниками і нині успішно передає свої знання наступним поколінням студентів.

=== Сучасний період (2005–дотепер) ===

З листопада [[2005]] р. Інститут очолює доктор філософії Українського вільного університету (Німеччина), доктор історичних наук, професор Ігор Володимирович Срібняк. Одним з показників творчого поступу Інституту було започаткування видання (з [[2006]] р.) міждисциплінарного інститутського збірника наукових праць «Українська орієнталістика» (головний редактор — директор Інституту східних мов, доктор історичних наук, професор Ігор Володимирович Срібняк). У такий спосіб викладачі та студенти «східного напрямку» отримали додаткову можливість для апробації своїх наукових досліджень.

У [[2007]] р. відбулося започаткування викладання ще однієї східної мови — гінді, що дозволило Україні інтенсифікувати економічні та культурні зв'язки з ще однією великою азіатською країною — Індією.

З [[2009]] року директором Інституту східних мов знову став Сорокін Сергій Володимирович. У [[2021]] році Інститут східних мов став факультетом сходознавства під керівництвом Сорокіна С. В., а в [[2022]] році факультет було розширено за рахунок слов'янських мов (польська, чеська), у результаті чого назву було змінено на факультет східної і слов'янської філології.

З [[2024]] року і до сьогодні факультет східної і слов'янської філології очолює кандидат філологічних наук, доцент [[Охріменко Марина Анатоліївна]]. Станом на 01 січня 2026 року на факультеті навчається більше 800 студентів за першим (бакалаврським) і другим (магістерським) рівнями вищої освіти.

За роки незалежного існування Україна зусиллями своїх провідних університетів зуміла значною мірою задовольнити власні потреби у викладачах і перекладачах зі східних мов. За цей час нашим університетом було здійснено велика кількість випусків спеціалістів із східної філології.

== Структура факультету ==

Нині в структурі факультету східної і слов'янської філології:
* '''Кафедра східної філології''' (завідувач — доктор філологічних наук, професор Валігура Ольга Романівна)
* '''Кафедра корейської і японської філології''' (завідувачка — кандидат історичних наук, доцент Наталія Олександрівна Пророченко)
* '''Кафедра китайської філології''' (завідувачка кафедри — доктор філософії, доцент Геворгян Каріна Людвигівна)
* '''Кафедра англійської мови і перекладу''' (завідувачка — кандидат філологічних наук Рибачківська Людмила Євгеніївна)

При кафедрі східної і слов'янської філології факультету східної і слов'янської філології успішно діє аспірантура, де проходять підготовку за програмою доктора філософії за спеціальністю В11 Філологія (035 Філологія) ОНП Філологія у вимірах сьогодення: мовознавство, літературознавство, перекладознавство 16 аспірантів 1–4 років навчання денної і заочної форми здобуття освіти.

== Напрями роботи ==

На сьогодні головними напрямами роботи факультету східної і слов'янської філології є:

# забезпечення на високому науково-методичному рівні підготовки фахівців першого (бакалаврського) і другого (магістерського) рівнів вищої освіти спеціалізації В11 06 Філологія. Східні мови та літератури (переклад включно), перша арабська / іврит / китайська / корейська / перська / турецька / японська навчання східних мов та оволодіння майбутніми фахівцями сумою компетентностей і досягнення програмних результатів навчання, що визначені для конкретної освітньої програми;
# здійснення навчально-методичної роботи, підготовка і видання підручників і навчальних посібників для методичного забезпечення навчальних дисциплін;
# організація і здійснення наукової роботи з дослідження мов, літератур й історії східних країн, мови яких вивчаються; підготовка і друк монографій, наукових статей; участь у конференціях різного рівня; підвищення наукової кваліфікації науково-педагогічних працівників кафедр факультету шляхом навчання в аспірантурі КНЛУ.

== Міжнародна співпраця ==

КНЛУ і факультет східної і слов'янської філології також активно розвиває співпрацю з університетами та науковими установами країн Сходу. Це включає програми обміну студентами, спільні наукові дослідження та стажування. Такі ініціативи сприяють поглибленню знань студентів про культури та традиції східних країн.

Академічна мобільність є важливим аспектом сучасної освіти, оскільки вона сприяє розвитку як студентів, так і науково-педагогічних працівників. Факультет східної і слов'янської філології КНЛУ має тривалу історію не тільки викладання східних мов, але й укладання двосторонніх угод між різними закладами освіти, основним завданням яких є розширення співпраці і обмін студентами. Ключовими аспектами важливості академічної мобільності для розвитку сходознавчого напрямку є: покращення мовних навичок, розширення кругозору, академічний обмін знаннями, міжнародні контакти, підвищення конкурентоспроможності, інновації в навчанні, соціальна відповідальність.

На сьогодні укладено 33 угоди із ЗВО з дев'яти східних країн:

{| class="wikitable"
|-
! Країна !! Заклади вищої освіти
|-
| [[Азербайджан]] || Азербайджанський університет мов (м. Баку), Бакинський слов'янський університет
|-
| [[Алжир]] || Університет Мохамед Бен Ахмед, Університет Ахмед Драя в Адрар, Університетський центр Салхі Ахмед Наама
|-
| [[Ізраїль|Держава Ізраїль]] || Global Israel Initiative
|-
| [[Іран|Ісламська Республіка Іран]] || Інститут міжнародних відносин при МЗС ІРІ, Тегеранський університет Аль-Захра
|-
| [[Китай|Китайська Народна Республіка]] || Педагогічний університет Цзянсу, Тянцьзінський університет іноземних мов, Університет Ланьчжоу, Пекінський університет іноземних мов, Східно-китайський педагогічний університет, Шанхайський університет іноземних мов
|-
| [[Марокко|Королівство Марокко]] || Університет Мухаммеда V в м. Рабат, Університет Каді Айяд
|-
| [[Ліван|Ліванська Республіка]] || Бейрутський арабський університет
|-
| [[Республіка Корея]] || Пусанський університет іноземних мов, Санґьольський університет, Університет Усок, Сувонський університет, Ханкукський університет іноземних мов, Корейський національний університет, Університет СоВон, Університет Кунсан, Університет Чонбук, Університет Чонджу, Корейський центр освіти в Україні, Університет Ханнам, Ханянський Університет
|-
| [[Японія]] || Університет економіки і права (м. Осака), Японський університет економіки, Університет Доккіо, Нагойський університет іноземних досліджень
|}

== Освітньо-культурні центри ==

На факультеті функціонують 10 освітньо-культурних центрів:

{| class="wikitable"
|-
! Назва центру !! Директор
|-
| Центр тюркологічних студій імені Агатангела Кримського || проф. Сорокін С.
|-
| Центр турецької мови і літератури імені Мехмеда Акіфа Ерсоя || доц. Тімкова Т.
|-
| Центр азербайджанської мови і культури імені Гейдара Алієва || викл. Шихизаде І.
|-
| Центр кореєзнавства || ст. викл. Тогобицька А.
|-
| Центр перської мови і культури || доц. Охріменко М.
|-
| Центр арабської мови і літератури || викл. Нечипоренко І.
|-
| Китайський культурно-освітній центр || доц. Геворгян К.
|-
| Центр японської мови і культури || ст. викл. Родзінська О.
|-
| Центр польської мови і культури імені Юліуша Словацького || доц. Мінєнкова Н.
|-
| Центр чеської мови і культури || доц. Ващенко О.
|}

Також на факультеті діє [[Інститут Конфуція]], відкритий у [[2013]] році (директор від української сторони — доц. Геворгян К.).

[[Категорія:Факультети і кафедри]]
[[Категорія:Факультети і кафедри|Факультет східної і слов'янської філології]]